Майбутнє поруч. Огляд практики ЄСПЛ у податкових спорах
Автор: Степанова Катерина
Опубліковано: видання «Юридична газета», №43-44 (645-646) від 23 жовтня 2018 року
Щороку Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) отримує тисячі скарг. Як правило, у податкових спорах, які розглядаються в ЄСПЛ, платники посилаються на всім відомі рішення ЄСПЛ з податкових питань: «Щокін проти України», «Інтерсплав проти України», «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії» та ін.
Практика ЄСПЛ у справах, пов’язаних з оподаткуванням, активно формується та розвивається. Справи, які з’являються на розгляді в суді, згодом також будуть братися як приклад для вирішення податкових спорів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», під час розгляду справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене шляхом використання практики ЄСПЛ.
Отже, пропонуємо до Вашої уваги огляд актуальної податкової судової практики ЄСПЛ, яка в майбутньому буде враховуватися у правозастосовній практиці судової системи України.
Обшуки та виїмки
Рішення ЄСПЛ від 29.05.2017 р. у справі «Lindstrand Partners Advokatbyr AB проти Швеції» стосується обшуку, проведеного податковим агентством у приміщенні заявника, який проводився у двох інших компаніях. Податкове агентство підозрювало, що значні суми грошей були захищені від оподаткування у Швеції через нелегальні операції між клієнтською компанією заявника та швейцарською компанією. Заявник скаржився на те, що права на приватність фірми порушувалися, а податкове агентство отримало доступ до обшуку приміщень та вилучення дисків даних, які нібито належали цій фірмі.
Суд постановив, що не відбулося порушення ст. 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя), оскільки було встановлено, що обшук офісу заявника не був непропорційним щодо законної мети, а саме економічного добробуту країни.
Зокрема, Суд зазначив, що жоден матеріал, який був вилучений або скопійований податковим агентством, не становив інформації, яка підлягала професійній таємниці. Проте Суд постановив, що відбулося порушення ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) в поєднанні зі ст. 8 Конвенції, оскільки заявник був позбавлений правового статусу у провадженні щодо дозволу на обшук його приміщень та не мав доступу до будь-яких засобів юридичного захисту для подачі своїх заперечень проти обшуку.
Обмежені можливості особи
Було порушено можливості особи за ст. 14 Конвенції про захист прав людини у справі «Глор проти Швейцарії» (рішення ЄСПЛ від 30.04.2009 р.). Заявник страждав на цукровий діабет. Він мав обов’язок сплатити податок за не проходження військової служби. Такий обов’язок мав кожен, хто був придатний для проходження служби, але її не пройшов. Від податку звільнялися особи, які мали інвалідність на рівні 40% (еквівалентному втраті однієї кінцівки) або відмовилися від проходження служби на підставі своїх переконань. Особи, які відмовилися від проходження військової служби, направлялися на цивільну службу. Заявник мав інвалідність на рівні, що дозволяв звільнити його від військової служби, але не звільняв від обов’язку сплатити податок. Заявник попросив, щоб його направили на цивільну службу, але отримав відмову.
Розглядаючи справу, ЄСПЛ визнав, що заявник може вважатися особою з обмеженими можливостями попри положення національного законодавства, згідно з яким такий діагноз вважався «незначним» обмеженням можливостей особи. Також Суд зазначив, що держава без належних підстав поставилася до заявника як до особи, яка не пройшла військову службу. Таке ставлення є дискримінаційним, оскільки ситуація заявника є іншою: він звільнений від проходження військової служби, але хотів пройти цивільну. Тому в цьому випадку держава повинна була зробити виняток з чинних правил.
Співвідношення приватного та публічного інтересу у фінансових відносинах
Показовим у цьому аспекті є рішення ЄСПЛ від 14.05.2013 р. у справі «Н.К.М. проти Угорщини». З обставин справи вбачається, що заявник скаржився на необґрунтоване позбавлення майна, що виражалося в оподаткуванні частини його вихідної допомоги на доходи фізичних осіб зі ставкою у 98%.
Уряд Угорщини наполягав, що таке втручання було передбачено законом та мало законну мету. Зважаючи на зазначене, уряд наполягав на тому, що досягнення мети публічного інтересу в оподаткуванні демократичного суспільства має розглядатися як найбільш прийнятний регулюючий засіб. Також уряд зазначив, що вводячи такий спеціальний податок, законодавець мав намір встановити справедливий баланс між вказаною метою та обмеженням прав людини. При цьому акцент був зроблений на тому, що в розпал глибокої світової економічної кризи додаткові обтяження має нести не лише держава, але й інші учасники суспільно-економічних відносин.
З’ясовуючи всі обставини справи, суд підкреслив, що втручання має встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини, в якому повинна бути виправдна співмірність між використовуваними засобами та поставленою метою. Також суд наголосив, що втручання у право мирного володіння своїм майном сталося відповідно до умов, передбачених законом (мова йде про відсутність свавілля), та з метою публічного інтересу, воно завжди повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Отже, має існувати виправдана співмірність між втручанням держави у право володіння особи, використаними засобами такого втручання та поставленою метою.
Розкриття банківських документів у кримінальних провадженнях
У рішенні ЄСПЛ від 01.03.2016 р. у справі «Бріто Ферріньо Бексіга Вілла-Нова проти Португалії» заявниця скаржилася, що її банківські виписки були переглянуті у процесі кримінального провадження у зв'язку з податковим шахрайством, порушеного проти неї, а також вказувала на порушення правил професійної конфіденційності, обов'язкових для неї через професію адвоката.
Беручи до уваги відсутність процесуальних гарантій та ефективного судового контролю за скаргами, суд вирішив, що влада Португалії не змогла встановити справедливий баланс у цій справі між вимогами загального інтересу та вимогами захисту права заявниці на повагу до приватного життя. Суд вказав, що відбулося порушення ст. 8 Конвенції, а також зазначив, що перегляд банківських виписок заявниці є втручанням у право на повагу до професійної таємниці.
Окрім того, ЄСПЛ зазначив, що провадження щодо скасування професійної таємниці було проведено без участі заявниці, яка свого часу не змогла подати свої заперечення. В цьому процесі, всупереч вимогам внутрішнього законодавства, не була витребувана думка Спілки юристів, а також суд встановив, що не була виконана вимога ефективного контролю, передбачена ст. 8 Конвенції.
Безперечно, розглянуті вище рішення можуть бути цікавими для правничої спільноти в розрізі правозастосування практики ЄСПЛ у податкових спорах. Оптимізму додають останні тенденції у практиці нового Верховного Суду, який у процесі розгляду спорів активно застосовує практику ЄСПЛ.