Чи можуть суди використовувати прецеденти ЄСПЛ як норми прямої дії, включаючи ті, що ухвалені в справах проти інших країн
Автор: Альона Оксюта
Опубліковано: «Закон і Бізнес», № 41 (1339), 28 жовтня - 03 листопада 2017 року
На сьогодні відсутня єдина судова практика щодо застосування рішень ЄСПЛ як джерела права, що і стало передумовою для звернення Уповноваженим ВРУ з прав людини із відповідним поданням до КСУ. Знаковим стало рішення ВСУ від 21.04.2017 року у справі № 6-756ц16, де ВСУ дійшов висновку, що рішення ЄСПЛ у справах, де Україна не була стороною, не мають прецедентний характер та не можуть бути застосовані як джерело права.
Не можу погодитися із такою правовою позицією, адже у ст. 17 Закону № 3477-IV йдеться про Конвенцію та практику Суду як джерела права в широкому розумінні без виключення рішень ЄСПЛ у справах проти інших країн. Водночас, використання судами таких рішень без офіційного перекладу та доведення до відома громадян України є порушенням ст. 57 Конституції України, хоча на законодавчому рівні не визначено орган, що має здійснювати офіційний переклад рішень ЄСПЛ у справах проти інших країн.
З урахуванням дії принципу пріоритету застосування норм міжнародного права, вважаю, що рішення ЄСПЛ та положення Конвенції мають бути орієнтирами для національних органів у сфері забезпечення прав людини.